Неможливо уявити собі сучасне суспільство без книг. Проте були часи, коли не тільки книг не було, але і писати люди не вміли. Але людина істота невтомне і настав момент, коли розум його винайшов і те і інше.

      Шумери, вавілоняни, ассірійці і багато їх сусідів писали на глиняних табличках. Матеріал був дешевим, але з-за розміру табличок тексти на них були короткими. Тому великі твори, такі, як епос про Гільгамеша, або оповідь про початок світу, записували на декількох табличках. Зборів табличок існували при храмах і царських палацах. Археологи розкопали бібліотеки ассірійського царя Ашшурбанапала (VII ст. до н.е.), на полицях якої було понад 20 тис. табличок з різноманітними текстами.

          Стародавні єгиптяни винайшли більш зручний  матеріал для письма - папірус, який робили з особливим чином оброблених стебел папірусу, що ріс в достатку на берегах Нілу. Окремі листи склеювали в довгу смугу, сувій. На таких свитках, що досягали в довжину до 1000 м, записували релігійні тексти, казки, повчання, легенди, літописи. Папірус - пухкий матеріал, тому писати на ньому можна було тільки з одного боку: чорнило, наносившиеся загостреною очеретяною паличкою, проникало на всю глибину.Сувої зберігалися в скринях і стінних нішах. Деякі тексти призначалися спеціально для поховань; багато з них збереглися до нашого часу. Писали єгиптяни і на лляних тканинах. Такими тканинами, зокрема, обмотували мумій. Тексти іноді супроводжували малюнками.

       Всі тексти були рукописними. Єдине відоме виключення - так званий Фестський диск, знайдений на Криті і виготовлений в XVII ст. до н.е. Цей не прочитаний досі текст був нанесений на сиру глину способом, схожим на механічний: знаки були вирізані на штампиках і відтиснуті на сирій глині.

       Коли в IX - VIII ст. до н. е. у греків з'явилася алфавітна лист, вони стали писати на пальмових листках, липовий лубе, лляних тканинах і навіть на свинцевих свитках. Однак головним матеріалом залишався папірус. Пізніше в Римі та Греції стали застосовувати дерев'яні таблички, покриті воском або оштукатурені. Їх широко використовували в школах. Старий текст на воску можна було затерти і написати новий. Якщо тексти були довгими і розміщувалися на декількох табличках, їх пов'язували. Так виходила зв'язка, яку називали кодексом. Вона була схожа на знайомі нам книги, які теж називали кодексами, коли стали писати на пергаменті.

      Тексти були різними; серед них філософські і взагалі наукові праці, вірші, епічні твори, записи трагедій і комедій і т.д. В III ст. до н.е. виникла найвідоміша бібліотека давнини - Олександрійська в Єгипті. У I ст. до н.е. в ній було близько 700 тис. сувоїв.

                                                     Книги «нашої ери»

        Нарешті античний світ знайшов новий міцний матеріал - пергамент (за назвою міста Пергам в Малій Азії, де його виробляли). Пергамент робили з овечих, телячих, козячих і навіть котячих шкір. Матеріал був міцним, але на виготовлення однієї книги могло піти ціле стадо. Листи можна було згинати, зшивати. Писали на пергаменті вже з двох сторін і не тільки очеретяними паличками, але і пташиними пір'ями.

        Потреба в розмноженні текстів все зростала, а можливості переписувачів були обмежені. І з IV - V ст. до н.е. в китайських монастирях стали вирізати з дерева рельєфні тексти і ікони в дзеркальному відображенні. Змастивши їх фарбою, можна було отримати більшу кількість відбитків.

        Набагато зручніше цільної дошки з текстом окремі знаки, з яких можна складати різні тексти. Першим до цього додумався в XI ст. коваль Пі Шен.

        На Русі книги з'явилися з прийняттям християнства. Київські князі запрошували переписувачів і перекладачів. Вони теж писали на пергаменті. Новгородці писали один одному листи на бересті. Їх діти вчилися писати, процарапывая літери на її білій поверхні. Берестой користувалися і пізніше.

        Найдавніша російська пергаментна книга - Євангеліє ХІ ст., написаної для новгородського посадника Остромира. Вона прикрашена мініатюрами та орнаментами. У цей час на Русі книга була головним чином релігійного змісту.

        У XV ст. книгодрукування поширилося по всій Європі. Гутенберг, ювелір, гравер, різьбяр по каменю, винайшов книгодрукування. Він першим застосував розбірний шрифт, хоча вважається, що в Європі у нього були попередники.

         Найтовстіша у світі книга – англійський  словник, що містить 8600 сторінок.

          Найбільшою книгою у  світі  є видана у 1976 році  у Денвері, штат Колорадо, США, "Суперкнига”, розмір якої становить 274 на 307 сантиметрів, а вага – 252кг 600г, яка налічує  300 сторінок.

          Однією з найменших книг є  томик віршів Т.Г.Шевченка "Кобзар”, який створив     мікромайстер  Микола   Сядристий.      Книга   складається     із 12 сторінок, кожна площею 0,6  квадратного міліметра. Перегортати сторінки можна тільки загостреним кінцем  людської волосини. Книга зшита павутинкою, обкладинка зроблена з пелюстки  безсмертника. На обкладинці – портрет поета та зображення хати, де він  народився.

          Найбільше видання у світі –  це багатотомна збірка "Акти і публікації Британського парламенту 1800-1900  років”. Усі томи збірки важать разом 31  тонну. Для того, щоб їх прочитати,  потрібно понад 6 років.

          Перлиною слов’янської  поліграфії вважається  книжка "Байки”  І.Крилова, видана в Санкт-Петербурзі  у  1856 році. Книга менша за поштову марку, тому читати її можна лише за допомогою  лупи.

          Однією з найбільших  старовинних книг є гігантський атлас вагою 120кг, який знаходиться в Державній  бібліотеці в Німеччині. Виданий він у 1661 році і має розміри 170 на 110см.

          Стародавні люди писали на  каменях, стінах печер за допомогою малюнків. Це було піктографічне письмо. На стінах храму у Фівах  вирізьблено найдавніший літопис. Стіни ці є своєрідними сторінками книги,  найбільшої у світі за своїми розмірами – кам’яні аркуші її сягають до сорока  метрів у ширину.

          У давнину існували глиняні  книги. У таких книгах писали загостреними паличками. Глину сушили,  загартовували у вогні. Такі книги були важкі і незручні у користуванні.

          У стародавньому Єгипті книги  писали на папірусі. Папірус – болотяна рослина зі стеблом висотою 4-5 метрів.  Стебла папірусу розрізали на тонкі смужки, розкладали їх так, щоб край однієї  смужки заходив на край другої. Краї приклеювали. Другий шар тонких смужок  накладали перпендикулярно до першого. Накладені смужки пресували, просушували. Написану на папірусі книжку згортали в сувій (найдовший сувій має понад 40  метрів довжини). До ХІV століття  книги писали на пергаменті (за назвою  м.Пергам, де його вперше виготовили). Пергамент виробляли зі шкіри молодих  телят, ягнят, кіз.

Писали на пергаменті  чорнилом та різними фарбами. Чорнило робили із сажі, відвару кори вільхи та  дуба. Заголовки, ініціали, великі букви виводили червоною фарбою.  Використовували також охру – світло-жовту фарбу, лазур, золото, срібло.

          Усі рукописні книги  переплітали. Палітурку виготовляли з дерев’яних дощок, обтягнутих шкірою, парчею,  оксамитом та атласом. Потому прикріплювали металеві бляхи, аби книжки  довше зберігалися. Зверху виготовляли срібні  або золоті обкладки. Верхню кришку прикрашали дорогоцінним камінням, перлами.

          Припускають, що першим почав  відливати металеві букви (з них складають слова, зі слів – рядки, з рядків -  сторінки) німець Йоганн Гуттенберг, який жив у місті Майнці в середині ХV століття.

          Нещодавно стало відомо, що  китаєць Бі Шен ще в ХІ столітті друкував книги з форм, складених з окремих  ієрогліфів.

          Перша друкована книга  "Львівський апостол” в Україні з’явилася у 1574 році. Її надрукував Іван  Федоров, який випередив іноземних майстрів, так як винайшов спосіб друкування  тексту двома фарбами одразу.

          Слов’янська писемність  виникла у ІХ столітті. Було створено дві азбуки: "глаголицю” ("глагол” -  писати) та "кирилицю” (на честь її автора Кирила).

          Перша бібліотека виникла майже 8000 років  тому. Мешканці Давньої Месопотамії писали на глиняних дощечках за допомогою  тонкої палички, яка називалась клин і спосіб письма називався клинопис. Дощечки  випалювались, а найцінніші з них вміщувались у спеціальні      конверти з глини, щоб  не псувалися. Археологи знайшли тисячітаких дощечок, які зберігалися в палацах  і були розсортовані в залежності від  їх тематики.

          Бібліотеки Давнього Єгипту знаходились у  храмах. Їх охороняли священники. Єгиптяни писали на папірусі, який потім  згортали в рулон навколо палиці з наконечником і зберігали у скринях або на  полицях.

          Найзнаменитіша була бібліотека в  Олександрії. Вона виникла приблизно у 300 році до нашої ери. Там зберігалися  понад 700000 сувоїв папірусу. Усі сувої були класифіковані за 120 темами і  описані в каталогах.

          Давні римляни першими здогадалися  будувати публічні бібліотеки. Юлій Цезар створив  систему публічних бібліотек. Після його смерті  вони почали користуватися особливою популярністю. Багаті мешканці Рима  спеціально засновували бібліотеки для незаможних, а також самі збирали  величезні колекції книг для себе. До четвертого століття в Римі існувало 28 публічних бібліотек.

         На початку нашої ери бібліотеки стали  невід’ємною частиною церков і монастирів. Ченці читали і переписували книги і  багато бібліотек підтримувалось завдяки їх зусиллям.

         Наприкінці періоду середньовіччя, коли  були побудовані величні собори, люди почали будувати маленькі бібліотеки при  соборах. Університети також почали колекціонувати книги. Університети Парижа,  Флоренції славилися своїми колекціями "прикутих” книг. Книги було так важко  робити, що їх приковували до стін великими ланцюгами, щоб уникнути крадіжки.

          З 1400 року Університет в Оксфорді почав  збирати бібліотеку. Нині його Бодлейнська бібліотека – найбільша серед  університетських бібліотек.* Публічні бібліотеки, якими ми їх знаємо  сьогодні, існують всього 100 років.

         Перша бібліотека на Русі була  створена Ярославом Мудрим при Софійському соборі в XІ столітті.

         Одна з найбільших бібліотек  світу – Національна бібліотека конгресу США, яка заснована у 1800 році. Її  книжковий фонд налічує 40 мільйонів примірників.

          Найменша у світі бібліотека  розташована в індійському місті Амрістаре. У ній одна книжка.

         Найбільша бібліотека в  Україні – Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського, заснована в 1714  році.

Про книгу висловлювались видатні люди:

"Люди перестають мислити, коли перестають читати" (Д.Дідро),

"Книги - діти розуму" (Джонатан Свіфт),

"Книжки - кораблі думки, що мандрують хвилями часу" (Френсіс Бекон),

"Завдання книг - полегшити, прискорити пізнання життя, а не замінити його" (Я.Корчак),

"Без пристрасті до книжки людині недоступні культура сучасного світу, інтелектуальне і емоційне вдосконалення" (В.Сухомлинський).

"Одна мудра книга краща від найбільшого багатства"  -  перське народне прислів'я

"Людина, для якої книжка уже в дитинстві стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчує себе обділеною, збіднілою, спустошеною" (В.Сухомлинський)

"Книга - сад, вмещающийся в кармане" - арабське прислів'я

"Дім, в якому немає книг, подібний до тіла, позбутого душі" (Цицерон)

"...Дивною і ненатуральною здається людина, яка існує без книги" (Т.Г.Шевченко)

"Бібліотеки - це скарбниці всіх багатств людського духу" (Г.Лейбніц)

"Читайте! Нехай у вашому житті не буде жодного дня, коли б ви не прочитали хоча б сторінки з нової книги" (К.Паустовський)

Бачить – не бачить, чути – не чує,

Мовчки говорить, дуже мудрує.

Часом захоче – правди навчає,

Часом жартує – всіх звеселяє.

Люба розмова, - дай Боже, діти,

З нею довіку жити – дружити.

Хто ж то такая в світі щаслива,

Мудра, правдива і жартівлива?

Як не вгадали, стану в пригоді:

Річ коротенька – книжка та й годі.

   * * * * *

Школяре, школяре, я твоя подруга.

Кращого ніколи не знайдеш ти друга.

Ти мене пильнуєш – я тебе навчаю,

Я тебе навчаю та ще й забавляю.

  * * * * *

Поле біле, неоране,

Засій на нім зерно чорне.

Хто вміє, той посіє,

А хто знає – відгадає.

  * * * * *

Хоч не кущ, а листки маю;

Хоч не свита, але міцно зшита,

І зовусь я: …

  * * * * *

Біла білка плиг та плиг

По чорному полі…

Ми без неї не змогли б

Вчитися у школі.

  * * * * *

*   Ні думає, ні гадає, а других навчає.

*   Не сорочка, а зшита,

    Не кущ, а з листочками,

    Не чоловік, а говорить.

*   Дерево – не дерево, а листки має;

    Той буде мудрим, хто їх добре знає.

    Дивишся – чистенька,

    Погладиш – гладенька,

    А читати станеш – спотикаєшся.

*. Снігові поля, чорні грачі,

   Хочеш розумним бути – бери та вчи.

*  Кожний, скільки хоче, бере, а все лишається.

*  Не людина, а є вчителем людини.

*  Уст не маю, а про живих і мертвих красно   розповідаю.

* Без язика, а говорить;

   Без голови, а все розуміє;

   Без ніг, а скрізь буває.

* Живе без тіла, говорить без язика.

*  Язика не має, а науки навчає.

* Хто мовчки учить?

* Сама я нічого не знаю, та всіх розуму навчаю.

* Лежить, мовчить, а сто нерозумних навчить.

* Біле поле, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє.

* По білому полю чорним маком сіяно.

* Дуже я потрібна всім –

  І дорослим, і малим.

  Всіх я розуму учу,

  А сама завжди мовчу.

Без хліба легше прожити, а ніж без книги.

*

Весела книжка – твоя радість.

*

Дім без книги – день без сонця.

*

День без книги, що обід без хліба.

*

З книгою жити – з добром дружити.

*

З книгою подружишся, розуму наберешся.

*

З ручаїв – ріки, з книжок – знання.

*

Знання – сонце, книга-вікно.

*

Золото добувають із землі, а знання – з книжок.

*

Книга – дзеркало життя.

*

Книга – міст у світ знань.

*

Книга – світ, книга - серцю привіт.

*

Книга – твій друг, без неї, як без рук.

*

Книга для дітей, що волога для полів.

*

Книга для розуму, що теплий дощик для посіву.

*

Книга добру навчить, від дурного відверне.

*

Книга корисна, коли її читають.

*

Книга не пряник, а дітей до себе манить.

*

Книга мала, та серцю люба.

*

Книга подібна воді – дорогу проб’є усюди.

*

Книгу читай, розуму набирай.

*

Книги читати - усе знати.

*

Книгу читають не очима, а розумом.

*

Кому книга - розвага, а кому - навчання.

*

Книгу прочитав – на крилах політав.

*

Молодому книга – крила, старому – кийок.

*

Нема розумного сусіда – з книгою поговори.

*

Одна книга тисячі людей навчає.

*

Письменному книжка в руки.

*

Розум без книги, що птах без крил.

*

У домі без книги, як без вікон, темно

*

Книга для розуму, що теплий дощик для посівів.

*

Книга для дітей, що волога для полів.

*

Книгу потрібно читати не очима, а розумом.

*

Книга тоді корисна, коли її читають.

*

Без хліба легше прожити, ніж без книги.

*

Книга - твій друг, без неї, як без рук.

*

Книга подібна воді - дорогу проб'є усюди.

*

Книжка мовчки все розкаже.

*

Книжка розуму навчає.

*

Книги – вірні друзі

*

Що книга, то розум

*

Книга, а не борода робить чоловіка мудрим.

*

Книгу читати – не язиком чесати.

*

Хто книгу читає, той і розум має.

*

Хто багато читає, той багато знає.

*

Мудрої книги мова – не полова.

*

Будеш з книгою дружити – буде легше в світі жити.

*

Гарна книга научить, а погана намучить.

*

Книга – найкращий подарунок.

*

Хто книгу читає, в того розум прибавляє.

*

Книга – друг на все життя.

*

Мудрим ніхто не родився, а навчився.

*

Вчитись ніколи не пізно.

*

Не кажи – не вмію, а кажи – навчусь!

*

Розум за гроші не купиш

*

Вік живи – вік учись.

*

Здобудеш освіту – побачиш більше світу.

*

За одного вченого дають десять невчених.

*

Писать не язиком чесать.

*

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

*

Вчення – світ, а не вчення – тьма.

*

Людина без книги, як ліхтар без свічки.

*

Ліпший розум, як готові гроші.

*

Чого навчився, того за плечима не носить

*

Хто хоче більше знати, треба більше читати.

*

Свій розум май і людей питай.

*

Книга – морська глибина, то почерпни аж до дна

*

Книга в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.

*

Потрібно учиться – завжди пригодиться.

*

Читай змолоду – пригодиться на старість.

*

Що книга, то розум.

*

Книга – мудрий порадник.

*

Книга вчить, як на світі жить.

Сказка про книги или Всему свое время. Суханов А.С.

Сказка про книгу. Фрай Макс

Город Мечтающих книг. Вальтер Моэрс

Тень ветра. Сафон Карлос Руис

Комедия книги. Рат-Вег Иштван

451* по Фарінгейту. Рей Бредбері