Село Новолуганское Артёмовского района – расположено на левом, высоком берегу реки Лугань, которая в этом месте перекрыта дамбой и превращена в крупнейшее в Европе водохранилище – Углегорское. Земли посёлка лежат на водоразделе между небольшими речками – Лугань и Бахмут. Из архивной справки Артёмовского окружисполкома известно, что в списке населённых пунктов Артёмовского округа за 1926 год был Петровский район, в который входили Никитовский и Горловский поссоветы, Зайцевский, Калининский, Луганский и другие сельские Советы.

История села прослеживается с середины XIX века. В излучине реки Луганки, там, где сейчас расположено водохранилище, образовался хутор Рябых, назван в честь первого поселенца. Хозяйство было очень отсталым, применялся в основном ручной труд и примитивные орудия труда. Хуторчане занимались в основном мелкотоварным производством.

 В 1929 году на базе индивидуальных хозяйств было решено создать совхоз. 30 января 1930 года Политбюро утвердило постановление ЦКВКП(б) «О мероприятиях относительно ликвидации куркульских хозяйств в районах всеобщей коллективизации». В протоколе заседания президиума Петровского райисполкома по рассмотрению семейно – имущественного списка жителей хутора Рябых Калининского сельского Совета значится: «…жители хутора Рябых в количестве 10 куркульских и 5 бедняцко – середняцких переселить в другое место, а построения и другое имущество передать заново организованному свинтресту». А вскоре из Харькова к крестьянам приехали специалисты, которые занялись непосредственно его организацией. Государство купило у крестьян имевшийся инвентарь для сельского хозяйства, скот, посевы озимой пшеницы, некоторые большие строения. По требованию бедноты было проведено выселение наиболее враждебно настроенных к Советской власти кулаков, дома и земли которых стали собственностью хозяйства. Когда встал вопрос о названии совхоза, кто-то предложил:

«Праздник приближается – День международной солидарности трудящихся. Пусть будет: совхоз имени Первого Мая!».

Предложение было поддержано всеми крестьянами. Дал своё «добро» на это название и Наркомзем Украины. Решение Сталинского облисполкома о присвоении наименования отдельным населённым пунктам за №192, от 30 мая 1958 года:

«Исполком облсовета депутатов трудящихся решил: присвоить наименования следующим населённым пунктам:

посёлку железнодорожной станции Доломит, Кодемского сельского Совета, Горловского городского Совета – посёлок Доломитное;

посёлку совхоза им.Первого Мая, Кодемского сельского Совета, Горловского городского совета – посёлок Новолуганское.

Председатель облисполкома                                           Н.Благун

Секретарь облисполкома                                                 Н.Верховский»

 Через несколько дней труженики совхоза собрались на митинг, посвящённый первомайскому торжеству.

В документах Артёмовского окружного земельного отдела от 23 июля 1930 года отмечается, что совхоз имени Первого Мая входил в состав свинарского треста, земли имел 5800 га, посевов – 2714 га, живой тягловой силы – 214 единиц.

Совхоз имени Первого Мая Горловского района Сталинской области организован

 в 1930 году. В первые годы своего существования испытывал большие трудности. Пастбища выгорали в начале лета. Зерновые культуры давали низкий урожай. Только с введением и освоением правильных севооборотов было обеспечено повышение урожайности  и созданы условия для развития животноводства. Изменился хутор Рябых стал прекрасным селом с водопроводом, радио, электрическим освещением.

Великая Отечественная война нанесла хозяйству огромный ущерб. В октябре 1941 года немцы оккупировали село, разграбили совхоз. Были уничтожены животноводческие фермы и зернохранилища, школа и детские ясли, сгорели почти все дома, опустошили и засорили поля.

Ещё шла война, а рабочие и специалисты хозяйства решили на свои средства купить для Красной Армии боевой самолёт. Старики, жёны бойцов и командиров, инвалиды войны и вдовы – все участвовали в этом благородном деле. За два дня было собрано сто тысяч рублей.

Через пять дней после отправки денег, из Москвы пришла телеграмма: «Совхоз им. 1Мая Горловского района Сталинской области. Директору совхоза т.Заричному. Председателю рабочего комитета т.Чичкану. прошу передать рабочим, работницам и служащим совхоза им.1Мая, собравшим 100000 рублей на строительство самолёта «Освобождённый Донбасс», мой братский привет и благодарность Красной Армиии. И.Сталин. 27 февраля 1944 года».

В начале 1944 года самолёт был в составе целой эскадрильи. Более десяти этих самолётов, подаренных тружениками Донбасса, получила третья эскадрилья 267-го истребительного авиационного Нижнеднестровского Краснознамённого ордена Суворова ІІІ степени полка. Это был новый для того времени тип машин ЯК – 9Т. На каждом истребители имелась надпись «Освобождённый Донбасс», сделанная большими буквами на фюзеляже, возле кабины лётчика. Командовал эскадрильей Ю.Т.Антипов. на этих самолётах лётчики сражались в небе над Одессой, Львовом и Кишинёвым, вели воздушные бои в Румынии, Болгарии, Венгрии, Югославии.

Освободили Новолуганское в сентябре 1943 года. Казалось, что на восстановление всего разрушенного потребуется много лет. Но совхоз возродился в короткий срок. В тяжёлых условиях довелось залечивать раны, нанесённые войной. Много семей осталось без жилья. Нередко в небольшой комнате помещалось 2 – 3 семьи. Но теснота, неудобства, трудности не сломили бодрый дух людей.

Особенно больших успехов добились первомайцы в первые послевоенные годы. В 1948 году за высокий урожай озимой пшеницы и других культур Президиум Верховного Совета СССР присвоил звание Героя Социалистического труда 5 работникам совхоза.

Со времени освобождения совхоз в течение десяти лет возглавлял Иван Петрович Заричный, оставивший о себе очень добрую память.  Постоянной заботой администрации было улучшение бытовых и культурных условий коллектива. Много внимания уделялось строительству жилых домов, культурных и бытовых учреждений. Были построены: баня, столовая, медпункт, клуб, библиотека, универмаг. В 1951 году построено здание семилетней школы.

В связи со строительством Углегорской ГРЭС на месте центральной усадьбы совхоза им.1Мая должно было раскинуться водохранилище. Все понимали: новостройка важная, необходимая. Но места эти, расположенные в уютной ложбине, были обжиты. Здесь многие родились, прожили всю жизнь, состарились.

Много приходилось в те дни беседовать с людьми директору совхоза В.В.Кафтанову. Просили, уговаривали, требовали… Но даже когда и переехали в новый посёлок, нет-нет да кто-нибудь скажет «Неуютно здесь!»  Но руководители совхоза сделали всё для того, чтобы людям жилось уютно. На расстоянии 1 км от главной усадьбы совхоза начал сооружаться новый посёлок. Отсюда и название новорождённого посёлка – Новолуганское, то есть село возле речки Лугань. До осени 1971 – 1972 гг. было завершено возведение жилья.  Появились многоэтажные дома, Дворец культуры, столовая, Дом быта, детский сад, магазины, школа – десятилетка и музыкальная школа. Труженики хозяйства поселились в домах со всеми удобствами. Новый посёлок стал одним из лучших в Донецкой области по благоустройству.

/uploads/editor/11036/574647/sitepage_26/files/bahmutskiy_kray_istoriya.docx

БАХМУТСЬКИЙ КРАЙ: СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО РАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  На На базі індивідуальних господарств хутора Рябих у травні 1930 року був організований радгосп імені Першого Травня. В перші роки свого існування він пережив великі труднощі. Ця земля, де було розташовано радгосп, вважалась малопридатною для розвитку землеробства. Але коли було введені та освоєні правильні сівозміни радгосп добився підвищення врожайності і були створені умови для розвитку тваринництва. Ще до початку війни радгосп імені Першого Травня забезпечував гірняків, металургів, хіміків, залізно дорожників м’ясом, молоком, салом.

  Йшли роки, господарство зростало. Держава виділила радгоспу 29 тракторів. Поступили також вітчизняні сівалки і перші причіпні комбайни. Протягом десяти років радгосп добився великих успіхів, зокрема у тваринництві.

  Близькість крупних індустріальних міст Донбасу благотворно позначилося на розвитку господарства. Тут раніше інших почали застосовувати механізацію трудомістких процесів на фермах, ввели досконаліші форми організації виробництва.

  Запити споживачів на різноманітну продукцію тваринництва і рільництва стали стимулом для різностороннього розвитку радгоспного виробництва. У Донбасі йшла добра слава про свинарський радгосп.

  Величезного збитку принесла Велика Вітчизняна війна. Німецькі окупанти розорили радгосп, забрали худобу, знищили ферми, спалили житлові будинки. Після вигнання німецьких окупантів у радгоспі залишилося три корови і дванадцять двомісячних поросят. У важких умовах відбудовувалося господарство. У перші дні після звільнення Донбасу велику допомогу учинили промислові підприємства Донбасу. Трактористи і робочі ремонтної майстерні під керівництвом механіка Фоміна Опанаса Ілліча за осінь і зиму 1943року зібрали на полях і дорогах розбиту ворогом сільськогосподарську техніку. Вони трудилися не шкодуючи сил щоб повернути техніку до роботи. На загальних зборах робоча радгоспу Забарна Феодосія Опанасівна звернулася до жінок з такою пропозицією: «Якщо кожна з нас посадить зараз на яйця квочку і здасть її всім виводком, то до осені у нас буде своя птахоферма». Пропозицію підтримали, і до кінця року було близько 500 курей. Так само було вирішено питання і про організацію ферми великої рогатої худоби. Люди брали зобов’язання виростити свою телицю і здати її на радгоспну ферму до кінця року, коли будуть відновлені споруди. Знатна свинарка радгоспу, бригадир Водолазко Матрона Андріївна, зобов’язалася з 12 поросят, що залишилися, виростити свиноматок і до кінця року отримати від них приплід. Велику допомогу надала Новосибирська область. Радгосп отримав звідти 29 свиноматок і 100 молодих свинок.

  Великі труднощі випробувало господарство в насінні вівса, не було картоплі. Щоб засіяти поля, жителі села віддали всі свої мізерні запаси зерна. Та все ж на всю площу посівного матеріалу не вистачило. В отриманні необхідної кількості насіння вівса, ячменю, картоплі допомогу надала Горлівська міська рада депутатів трудящих. Дружина військовослужбовця Тетяна Гальченко та три її доньки не уходили з поля. На ланках, які порала сім’я було зібрано рекордний врожай. В результаті цих успіхів радгосп забезпечив себе власним насінням, накопичив необхідну кількість кормів.

  Вже у березні 1944 року до господарства була проведена високовольтна лінія електропередачі. Майже в усіх будинках та квартирах з’явилося електричне світло. Було створено свій радіовузол.

Ще йшла війна а колектив радгоспу розгорнули будівництво корівників, свинарників і п’ятиквартирний дім.

  Радгосп відновлювався і перший сільськогосподарський рік закінчився прибутком в 1 млн. карб.

У 1957 році було змінено напрям радгоспу. Його реорганізували в овоче – молочний. Додалося турбот у працівників сільського господарства. Потрібно було думати про молоко, дбати про його якість і кількість.

У 1970 році, у зв’язку з будівництвом Вуглегірської ТЕС, радгосп Першого Травня, що знаходився у річищі майбутнього водосховища, поміняв свою прописку. Населення розуміло, що це необхідно, але з біллю покидали свої хати. З’явилося нове село Новолуганське.  До осені 1971 – 1972 року було завершено зведення житлових будинків загальною площею 6 тисяч квадратних метрів з центральним опалюванням, водопроводом, каналізацією, газопроводом.

  1974 рік – рік народження радгоспу – комбінату «Вуглегірський». Очолив нове господарство Віталій Васильвич Кафтанов. У 29 років він взяв на себе відповідальність та керівництво комплексом. Коли виникло питання про створення в республіці комплекс по відкорму свиней, то В.В.КАфтанов заявив, що комплекс повинен бути на землях радгоспу імені Першого Травня. Створений комплекс став одним з найбільших на Україні тваринницьких комплексів. На 70 га. Розкинулися виробничі корпуси нового комбінату по вирощуванню свиней. Комплекс побудований за італійським проектом,  розвивався. Перш за все, пустили в експлуатацію власний племінний репродуктор, створили своє маткове поголів’я. Відпала необхідність купувати племінних тварин.  Перейшли на штучне запліднення свиноматок, почали застосовувати рідкі корми. Потужність комплексу 13600 тисяч свиней на рік.

 1985 рік – рік Перебудови. Це період рішучого переходу до нових технологій, переозброєння виробництва, демократизації виробничих відносин на підприємстві, початок виходу з екологічної і економічної кризи. Цього року директором радгоспом імені Першого Травня став Пастухов Олександр Степанович. Важке йому дісталося господарство. Більше двох мільйонів боргу не обіцяли легкого життя, та він на нього і не розраховував, думаючи як виправити ситуацію. Заходи доводилося приймати всілякі, деколи досить жорсткі, до вмовляння він не звик, і далеко не кожному фахівцеві під силу було витримати напористий, вимогливий, цілеспрямований характер директора. Господарство почало отримувати прибутки. Почалася значна реконструкція сільськогосподарських споруд, будівництво житла стало найголовнішою задачею. Для вдосконалення розрахункових показників у тваринництві та інших службах був придбаний комп’ютер.

У травні 1992 року на загальних зборах колектив вирішував питання про об’єднання радгоспу імені Першого Травня і комбінату «Вуглегірський». Ці господарства розташовані на спільній території, і тому об’єднавши свої господарства змогли б разом вирішувати всі питання. Це питання було підтримано в районі, області, республіці. Було видано наказ від 5 червня 1992 року про те, що згідно наказу п/о «Донецкживпром» від 29 травня 1992 року, радгосп імені Першого Травня приєднується до радгоспу – комбінату «Вуглегірський» з метою стабільної роботи підприємств. Об’єднання не дало позитивних результатів, швидше навпаки. Різко скоротилося чисельність поголів’я, зростали борги. Підприємство ставало нерентабельним.  Люди місяцями не отримували зарплатню. Вони звинувачували  державу і місцеве керівництво і насамперед В.В.Кафтанова. його відправили на пенсію, а його місце зайняв молодий лідер Юрій Петрович Акневський, який протягом чотирьох місяців намагався врятувати комплекс. Але комплекс гинув. Почалася міграція населення, яке їхало на заробітки. Але знайшлися люди які повірили у завтрашній день. Один із них був Ю.П.Окневський, який став пізніше директором ЗАО «Бахмутський аграрний союз».

/uploads/editor/11036/574647/sitepage_26/files/bahmutovskiy_kray_silske_gospodarstvo_.docx

БАХМУТСЬКИЙ КРАЙ: СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО СУЧАСНЕ

  1997 рік – рік «відродження» комплексу свинарства в с.Новолуганське. І знов, як колись в 1943 році, працівникам сільського господарства на чолі з Акневським Ю.П. довелося відновлювати радгосп– комбінат «Вуглегірський». Відновлювалися корпуса де зя’вилися перші 300 свиней. У 2000 році їх було вже 15 тисяч, а в 2007 році – 55 тисяч свиней. Так на руїнах комплексу зародилася закрите акціонерне товариство «Бахмутська аграрна спілка». У відновлених корпусах колишньої племферми поселили перших 300 свиней. З відродженням комплексу у ново луганчан з’явилася надія на порятунок від масового безробіття й убогості. ЗАТ «БАС» стало надалі флагманом агропромислової корпорації. За минулі роки господарство виросло в одне з найбільших і передових підприємств промислового і племінного свинарства України.

  З’явилося нове сільськогосподарське підприємство, базою і фундаментом якого сміливо можна назвати радгосп імені Першого Травня. У зв’язку з реформуванням в лютому 2000 року утворилося ТОВ «Востокагро»,  створений на базі радгоспу імені Першого Травня. Його історія така: у 1992 році радгосп імені Першого Травня було приєднано до радгоспу – комбінату «Вуглегірський», але це об’єднання проіснувало недовго. З’являються   нові сільськогосподарські підприємства базой яких можна назвати радгосп імені Першого Травня. Одним з таких було КСП «Первомайське» яке у з’вязку з реформуванням у лютому 2000р. було створено ООО «Востокагро», генеральним директором якого став Сергій Вікторович Биков. Засновники підприємства – Донбаський розрахунково – фінансовий центр. Галузь – тваринництво.  Господарство стабільно отримувало високі привіси, наприклад, у 2002 році – 566 грам. Удій молока на одну корову у 2002 р. складав – 4077кг.

   Завдяки злагодженій роботі цеху рослинництва, галузь тваринництва забезпечена повноцінними і високоякісними кормами. Господарство орендує земельні паї. В оренді 3500 га.ниви. Висока культура землеробства. Оскільки господарство спеціалізується на вирощуванні зернових культур, то питома вага їх у структурі посівних площ складає 50%. У 2002 році господарство придбало млин, і тепер частина зерна переробляє на муку. Також  «Востокагро» має свій сирцех.

  У 2005 році ООО «Востокагро» ввійшов до корпорації ЗАО «БАС». З 1 квітня 2006 року ООО «Востокагро» очолив Д.А.Шульженко.

На території с.Новолуганське існує  ОАО «Вуглегірський експеремінтальний комбікормовий завод». Відродився він коли директором його став Отирко Микола Михайлович. Завод із збиточного став прибутковим і зараз працює, виготовляє корма для свиней.

/uploads/editor/11036/574647/sitepage_26/files/4_microsoft_office_word.docx