с. Новолуганське. Шкільна бібліотека Новолуганської ЗОШ

 





Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек -2019

 

 "Бібліотека Новї української школи - простір для освітніх можливостей кожного учня"

 

Форма

проведення

Назва заходу

Категорія учасників (бібліотекар, педагоги,

учні початкової, середньої, старшої школи)

 

класи

 

 

Вересневі  зустрічі з учнями у бібліотеці.  (бесіди « Діти, книга, бібліотека»)

Бібліотекар, класні керівники, учні початкової та середньої школи

2-4класи,

 

79 учня

 

Мультимедійний урок

«Україна – наш спільний дім»

Бібліотекар,класні керівники початкової школи

7-8 класи

 

25учнів

Презентація нової книжки:

«Книжкова галерея»

Учні початкової  і середньої школи

1-2 класи

 

38учнів

Бібліоперфо-менс

«Літературні герої  у бібліотеці»

Бібліотекар, учні,класні керівники

4- 5класи

 

35 учнів

Віртуальна

виставка

«Чарівний світ Нестайка»

Бібліотекар, учні

3-4 класи

 

42 учні

Смайл - опитування

«Чи є  майбутнє у книжок»

Бібліотекар,учні

5-6 класи

 

43 учня

Читацький марафон

«Читаємо без зупинки»

Бібліотекар, актив бібліотеки

250 учасників

 

ФОТОЗВІТ

 

 

Лепбуки

 

 

   

 

 

Вистава за твором Ангеліни Кріхелі "Як кошеня правду шукало"

 

 

Ангеліна Кріхелі

«Як кошеня правду шукало»

ГЕРОЇ:

  1. Автор
  2. Мати
  3. Батько
  4. Іванку-хлопчик
  5. Михайлик-хлопчик
  6. Котик
  7. Мати-кошка
  8. Курчятко
  9. Каченятко
  10. Вода-озеро
  11. Бор
  12. Ворона
  13. Філін
  14. Ведмвдь
  15. Білочка
  16. Світлячки
  17. Їжак
  18. Боровичок-Лісовичок

(На ширмі з’являються мати та син)

МАТИ: Іванку, скажи мені, синку, чи не ти випадково розбив вазу, що стояла на столі?

ІВАНКУ: Ні, мамо. Я грався у своїй кімнаті і почув, як вона впала. А ще… з кухні так смачно пахло пирогами!

МАТИ: Йди мити руки і сідай до столу після того, як прибереш іграшки.

(Іванку починає уходити)

МАТИ: Іванку, якщо ти захочеш цукерок і не дістанеш до столу, скажи татові, щоб раптом нічого не скинути. (хлопчих уходить).Ой-ой-ой! (мати похитала головою) Адже не могла ж ваза впасти сама прямо з середини столу. Як же мені правду дізнатися, якщо Іванко не говорить? Михайлику!

(з’являється другий хлопчик)

МАТИ: Це раптом не ти випадково скинув вазу зі столу?!

МИХАЙЛИК: Ні! (задумливо) Може, це Мурзик грався і хвостом зачепив?(хлопчик вибігає, з’являється котик)

АВТОР: Мурзик, який сидів під столом, від подиву аж підскочив. Він точно знав, що  ніяку вазу зі столу не скидав, і цукерки не розсипав,  взагалі солодкого не любить.  (всі зникають, з’являються обидва хлопчика, які збирають іграшки, з’являється котик) Кошеня тихенько прошмигнуло в кімнату, де брати старанно збирали іграшки та наводили порядок.

ІВАНКУ: (обіймає котика) Мурзик! Де ж мені, Мурзику, правду відшукати, щоб мама через вазу не сумувалаі на мене не сердилась?

АВТОР: Мурзик у відповідь тільки важко зітхнув. Він і сам хотів би знати, хто розбив чудову кольорову вазу, яка сяяла усіма барвами веселки, щойно її торкався промінчик сонця, який потрапляв у будинок через вікно. Аж надто вона була красива і подобалася йому! Він часто приходив до зали з мамою- кішкою і милувався вазою.

КОТИК: Точно! Запитаю у мами-кішки, що то за звір такий – ця Правда, що знає всі секрети? І де його шукати?... Мама-кішка, мама-кішка! (вибігає з кімнати, всі зникають)

(з’являється мати-кішка на ширмі)

КОТИК: Мама-кішка!

МАМА-КІШКА: М-м…

КОТИК: Мама-кішка, що то за звір такий – Правда?

МАМА-КОШКА (здивовано): А тобі навіщо?

КОТИК: Мій друг Ваня, каже, що Правда знає, хто вазу розбив. І якщо правду знайти, то його мама сумувати перестане через цей прикрий випадок.

МАМА-КОШКА: Ось воно як!.. Правда – звір великий і страшний! Люди Правду шукати бояться, а тваринам вона ні до чого, ми і так знаємо все, як є.

КОТИК: Але ж мій друг – людина. Значить, йому вже точно Правда потрібна. Я не боюся відшукати її замість нього! (сумно) Та де ж мені її знайти?

МАМА-КОШКА: А ти запитай у інших, раптом її хтось бачив або знає, де шукати. Тільки далеко не йди і повертайся до темряви!

(котик біжить)

КОТИК: Добре мамо!

(мама-кошка зникає, а котик продовжує бігти)

АВТОР: Сонечко пригрівало спинку, вітерець лоскотав вуса і шерстку, а лапки браво крокували доріжкою. Маленьке кошеня дуже хотіло допомогти своєму другові, абсолютно впевнене в тому, що саме так мають чинити справжні друзі. І ще: йому страшенно хотілося поглянути на Правду.

КОТИК: Напевно, вона дуже висока і доросла, як Іванкова  мама! Напевно, вона красива і добра, і поїть кошенят молоком, як Іванкова мама!Тільки чому ж тоді її люди побоюються?

(з’являється каченятко та курчя, озеро)

АВТОР: Він вийшов до води біля соснового лісу. Перед ним був чистий ставок, в якому борсалося каченя. Воно пірнало і одразу ж виринало з веселим сміхом. На березі його чекало курча, яке захоплено аплодувало своєму другові-каченяті долоньками-крилами. Йому подобалися пірнання каченяти, і кожного разу, щойно той виринав з води, малюк радісно підстрибував на місці і, сміючись, плескав крильцями.

КОТИК: Вітаю!

КУРЧА: Вітаю!

КАЧЕНЯ: Вітаю!

КОТИК: Мене звати Мурзик! Я мами-кішки синочок. А вас як звати?

КУРЧА: Я Курча. Я синочок курочки. Дуже приємно познайомитися.

КАЧЕНЯ: А я – Каченя. Моя мама – качка. І мені приємно познайомитися з тобою.

КОТИК: Курча, Каченя, скажіть, чи не бачили ви Правду?

(Каченя і Курча перезирнулися)

КАЧЕНЯ І КУРЧА (разом): Ні, не бачили!

ВОДА (ніжний голос): І я не бачила Правду, але кажуть, що вона прекрасна. (звірі озираються, шукають звідки йде голос)

АВТОР: Мурзик зрозумів, що з ним говорить Вода зі ставка. Добра Водиця вирішила допомогти кошеняті знайти Правду.

ВОДА: Рушай-но, кошеня, до соснового лісу. Скажи дідусеві Бору, що шукаєш Правду. Старий багато знає, він тобі і підкаже.

КОШЕНЯ: Дякую за допомогу!

(усі уходять, кошеня біжить далі. Підбіг до лісу)

КОШЕНЯ: Дідусю Бор, я шукаю Правду для мого друга Іванка. Чи не знаєш ти, де мені її відшукати? Мама-кішка каже, що люди її дуже бояться, а Вода в ставку – що Правда прекрасна. Як же я її знайду, якщо навіть не знаю, як вона виглядає?

ЛІС: (хриплим голосом) Не засмучуйся, кошеня. Правду складно відшукати, але коли ти зважився, вона неодмінно знайдеться. Іди до Ворони, вона знає, де Правду шукати.

КОШЕНЯ: Дякую!

(кошеня пішло далі, з’являється Ворона)

КОШЕНЯ: Здрастуй, пташко! Я шукаю Ворону. Дідусь Бор говорить, що Ворона знає, де мені Правду шукати.

ВОРОНА: Я і є Ворона. Коли тебе до мене дідусь Бор відправив, я тобі допоможу. Тільки я не знаю, де Правду шукати, але знаю того, хто її особисто знає. Іди вглиб лісу. Та будь обережний: звірі різні зустрічаються на шляху. Дійдеш до середини, зустрінеться тобі Боровичок-Лісовичок. Старий вже точно знає Правду. А як його самого знайти, тобі Їжак підкаже.

КОШЕНЯ: Дякую!

(кошеня біжить далі і присіло біля пенька)

ЇЖАК (поки за ширмою): Ой!

(котик відстрибує злякано із-за пня з’являється ЇЖАК)

КОШЕНЯ: (ввічливо) Здравствуйте, дядьку Їжак!

ЇЖАК: Ти як, такий маленький, в лісі опинився? Адже скоро сутенітиме. Малюкам не варто без батьків в ліс так пізно рушати.

КОШЕНЯ: Мій друг Ваня потрапив у халепу. Щоб його виручити, мені потрібно Правду знайти. І тоді його мама більше не сумуватиме. Мама-кішка сказала, що люди Правду бояться і тому навряд чи самі відшукають. А Вода в ставку сказала – Правда прекрасна. Я запитав дідуся Бора, де мені Правду відшукати, і він відправив мене до Ворони. А вже Ворона – до вас.

ЇЖАК (кивнув): Більше мене знає Білочка. Я-то все по землі ходжу. А вона і по землі ходить, і по деревах скаче. Їй звідти видніше. Білочку ти знайдеш в дуплі, там вона свої горішки ховає від чужих очей, запаси на зиму робить.

КОШЕНЯ: Дякую вам, дядечку Їжак! (кошеня подорожує далі, їжак зникає)

ФІЛІН (за ширмой): Ух! Ух!

(кошеня злякалось, з’являється філін)

КОШЕНЯ (заікаючись): З-здрастуй, дядечку Філіне!

ФІЛІН: Ти чого це так пізно один в лісі гуляєш?

КОШЕНЯ: А я не гуляю, дядечку Філіне, я Правду шукаю.

ФІЛІН: Правду кажеш? Що ж, Правду шукати – справа хороша, шляхетна.

КОШЕНЯ: Дядько Їжак порадив мені звернутися по допомогу до Білки.

ФІЛІН: Вірно він тобі підказав. Чекай тут, нікуди не йди. А я зараз повернуся.

(Філін зникає, кошеня сідає під деревом і чекає. З’являється філін, а за ним білка)

БІЛКА: Кажуть, заради друга ти мужньо вирушив в густий і темний ліс, щоб відшукати Правду….(Кошеня киває) Навіщо ж твоєму другові знадобилася Правда?

КОШЕНЯ: Тітко Білко, мій друг Іванко потрапив в халепу. Його мама засмутилася через розбиту вазу, і йому дуже потрібно повернути їй гарний настрій. Він сказав, що Правда допомогла б йому. А я почув це і вирушив її шукати. Дорогою я зустрів курча і каченя, добру Воду зі ставка, старого дідуся Бора, Ворону та Їжака. А потім Філін полетів за вами, тому що всі говорять, що ви точно знаєте, де знайти Боровичка-Лісовичка, який знає, де Правду шукати.

БІЛКА: Що ж, повернути Іванковій мамі гарний настрій – справа варта уваги та сил. І Правду шукати – намір гарний. Я допоможу тобі.

(Білка свиснула)

(З за ширми Уф-уф-уф….)

(котик притуляється до Білки, виходить ведмідь важко сопить)

ПОТАПИЧ-МОЛОДШИЙ: Здрастуйте, тіточко Білко! Почув, що ви мене кличете, і примчав.

БІЛКА: Все правильно ти зробив, маленький Потапичу. Маленькому котику потрібна твоя допомога. Відведи його до Боровичка-Лісовичка.

ПОТАПИЧ-МОЛОДШИЙ: Добре!

(котик з ведмедиком вирушають в путь, всі інші звірі зникають)

ПОТАПИЧ-МОЛОДШИЙ: Ми прийшли вже. Тут знайдеш Боровичка. Але пильнуй, старий хитрий. Будь обережний. А мені до мами час вертатись, бо вона хвилюватиметься, якщо не повернусь вчасно.

КОТИК: Спасибі тобі, ведмедику!

(з’являються світлячки)

КОТИК: Здрастуйте, світлячки!

СВІТЛЯЧКИ (хором): Здрастуй, кошеня!

КОТИК: Я шукаю Боровичка-Лісовичка. Мені дуже потрібно другові допомогти.

АВТОР: Несподівано поруч з’явився Боровичок-Лісовичок.

БОРОВИЧОК-ЛІСОВИЧОК: Ну, здрастуй, Мурзик. (дідусь плеснув у долоні і перед кошеням з’явилася миска з молоком)

КОТИК: Здрастуйте, Боровичок-Лісовичок. Спасибі вам. (починає пити з миски) Мур- м’яу! Дякую! (миска зникає)

БОРОВИЧОК-ЛІСОВИЧОК: Весь ліс облетіла твоя розповідь про бідолаху Івана. Знаю і я, що ти шукаєш Правду, щоб другові допомогти. Що за дива! Таких друзів пошукати треба, щоб за друга в темний ліс вирушали і небезпеки не боялися.

КОТИК: Іванко б теж пішов для мене в ліс. А ще на шляху мені зустрілися дуже добрі, хороші друзі. І Курчаб заступився за Каченя, дідусь Бор – за тітоньку Воду, Їжак – за Ворону, а Філін і ведмежа – за Білку. Мені багато зустрічалося друзів на шляху.

(Боровичок плескає у долоні)

БОРОВИЧОК-ЛІСОВИЧОК: Ось так-так! Отже, маленьке хоробре кошеня, тобі й справді моя допомога потрібна!

КОТИК: Дуже потрібна! Адже я навіть не знаю, яка вона – Правда? Звір це або людина Красива або страшна? І де мені її шукати?

БОРОВИЧОК-ЛІСОВИЧОК: Правду не потрібно шукати. Правда у кожного своя є.

КОТИК: Як же так? Чому ж тоді Іванко її не знайшов?

БОРОВИЧОК-ЛІСОВИЧОК: У будинку, де живе Добро завжди оселяється і Чесність. Вже вона точно знає, де Правду шукати. Вона її часто до себе в гості запрошує і ласощами пригощає, принаджує.

(Котик неяковито дивиться навкруги)

БОРОВИЧОК-ЛІСОВИЧОК: А ось якщо хто в домі з Чесністю не дружить, так і Правда в гості не заходить, і Добро згодом в іншому будинку оселяється. Правда красивою або некрасивою не буває, вона різна, це як подивитися на неї. І кожній Правді  свій час.  Ось якщо на зірки вдень подивитися, чи побачиш ти їх?

КОТИК: Ні. (дивиться у гору)

БОРОВИЧОК-ЛІСОВИЧОК: А якщо вночі подивитися?

КОТИК: Якщо вночі, то видно.

БОРОВИЧОК-ЛІСОВИЧОК: Тож потрібно навчитися чекати вдень до ночі, щоб зірки побачити, а вночі до ранку, щоб сонце зійшло. Всьому свій час. Хто вміє чекати, той дочекається найкращого…

КОТИК: Значить, якщо Іван Правду не знайшов, наше Добро в інший будинок переїхало?

БОРОВИЧОК-ЛІСОВИЧОК: Ще ні, не переїхало. Якщо ти в ліс за нього пішов, а сам Іван хоче Правду знайти, щоб мамі повернути гарний настрій, і мама не сварила його, то Добро ще живе у вашому будинку. Але поквапся запросити в будинок Чесність, і тоді ці троє збережуть Щастя у вашому домі.

КОТИК: Та де ж мені Чесність шукати?

БОРОВИЧОК-ЛІСОВИЧОК: Де обгортки від цукерок, там і Правда… А тепер поспішай, інакше твоя мама хвилюватиметься. Світлячки проведуть тебе, щоб ти не заблукав у темному лісі.

КОТИК: Дякую вам, дядьку Боровичок! (побіг за світлячками)

АВТОР: Дорога виявилася не такою вже й довгою, якою здавалася на перший погляд, коли він  шукав Боровичка. Незабаром Мурзик опинився вдома. Там на нього чекала, (З’являється мама - кішка та хлопчик) хвилюючись, мама- кішка. А поруч з нею і його друг Іванко. (Хлопчик гладить котика) Котик став муркотіти мамі-кішці про те, що дізнався в лісі. Мама-кішка слухала його уважно, і щойно малюк заснув на руках у свого друга, ( хлопчик з котиком зникають) мама-кішка увійшла в будинок. Мама-кішка обійшла увесь дім і знайшла обгортку від цукерки під ліжком у Михайлика. (з’являється хлопчик Михайлик який читає книгу, Мама-кішка підходить і прикриває  мордочку лапкою) Мама-кішка від сорому сховала лапкою мордочку, і Михайлику, який це зрозумів, теж стало соромно за себе. Адже Добро все ще проживало в їхньому будинку, а хлопчикові зовсім не хотілося, щоб його брат і мама сумували.

(мама-кішка зникає, з’являються мати і батько)

МИХАЙЛИК: Мамо…

МАМА: Що трапилося, Михайлику?

МИХАЙЛИК (протягує оберту від цукерки) Мені дуже соромно, що я сказав неправду сьогодні вранці, коли ти мене запитала, хто розбив вазу. Це я потягнувся за цукеркою, але не дістав і ненавмисно скинув її.

МАМА: Але чому ж ти мені одразу не сказав? Хіба я не вчила тебе завжди бути чесним?

МИХАЙЛИК: Вчила. Але я подумав, що ти страшенно засмутишся, якщо дізнаєшся, що це зробив я.

МАМА: Вірно, синку! Але ще більше я засмутилася б, якби Чесність залишила наш будинок разом із Правдою.

БАТЬКО: Адже тоді ми всі назавжди втратили б Добро і Щастя. Хіба це було б добре?

МИХАЙЛИК: НІ. Я більше ніколи не буду обманювати. Адже Добро і Щастя повинні бути в кожному домі! І в нашому теж!

(Михайлик обіймає батьків, вбігає Іван і теж обіймає усіх)

МИХАЙЛИК: Іванку, це я розбив вазу!

ІВАН: Я такий щасливий, що Правда знайшлася!

(З’являються усі герої)

АВТОР: Але більше всіх був щасливий маленький Мурзик, який знайшов Правду і допоміг зберегти в будинку Щастя.

 

Уривок з репетиції

 

 

 

Віртуальна виставка: "Чарівний світ Нестайка"

 

 

 

Презентація книг українських письменників

 

 

Безус Є. Ф. "Казочка про дідуся паровоза та хлопчика Микитку"

 

 

Ліна Костенко "Хуртовина айстр"

 

 

Ліна Костенко "Поїзд із Варшави"

 

 

Ольга Рєпіна "Оленятко"

 

 

03.10.2019

 

Мультимедійний урок для учнів 7-8 класів: "Україна- наш спільний дім"