Літераутра рідного краю

     Микита Юхимович Шаповал

1882 -1932

Народився в селі Серебрянка Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині Артемівський район Донецької області).

Вчений , поет, публіцист, політичний та державний діяч України.

Соціолог і політик Микита Шаповал, працюючи над теорією суспільства, величезного значення надав фундаментальному вивченню нації, як соціального явища, та проблем національного розвитку України. Як редактор видань ставив за мету „пробудження національної свідомості серед нашого суспільства". Поєднував ідею прилучення українського суспільства до світової цивілізації, проти етнографічного зацикленого українофільства та українського лібералізму.

Твори : збірки „Сни віри", „Лісові ритми" та інші. На слова Микити Шаповала покладено музичні твори : „Мій рідний край", „Лісовий вальс", „Дінець", „Ранкова пісня" та інші.

   РАНКОВА ПІСНЯ

Жовта нива, жовта нива

Та блакитні волошки.

Наче матінка щаслива

І веселі діточки.

Злато нив і квіти сині

На чарівній Україні !

У маленької дівчини

Ясні коси - злато нив,

Очі - проліски в долині,

Що уранці Бог ронив.

У дівчини на Вкраїні

Ясні коси, очі сині.

 

    

       Микола Федорович Чернявський

                           1868 - 1937

      Народився 3 січня 1868 року в с. Торській Олексіївці Бахмутського повіту (тепер Добропільський район Донеччини).

     Закінчив Бахмутську духовну школу, пізніше - духовну семінарію. Працював учителем у духовній школі м. Бахмута, де раніше сам вчився. В цей період видає збірку „Донецькі сонети" (1898 рік) , яка поклала початок книгодрукуванню в Донбасі. Мав тісні зв'язки з Коцюбинським, Грінченком.

     За життя видалося зібрання творів у 10 томах. Після смерті вийшли „Поезії" (1959 рік), твори в двох томах.

   На українську мову переклав твори Пушкіна, Лермонтова, Гюго, Мщкевича, „Слово о полку Ігоревім".

 

* * *

Тобі я, мій коханий краю,

Вкраїно любая моя!

Тобі єдиний я співаю,

Тобі вінка я заплітаю,

Тобі віддав і душу я!

 

Рідний край

 

Для кожної   людини в світі

Є щось безцінне й дороге

І загубивши це людина

Стає мов листя восени.

 

Що значить – Рідний край любити?

Для мене – це моє село!

Моя домівка і береза,

Дорога в школу, за село.

 

Тут все мені давно відомо,

Тут  сонце світить як ніде.

Тут гарно, весело, бадьоро.

Живеться людям і мені.

 

Тут виросли  мої  прадіди

Товкли землю мої діди

Батьки зростали нас з любов’ю

До цього краю, до землі.

 

І в мене є кусочок краю.

Кусочок рідної землі.

Її з любов’ю прикрашаю

Квітками всими по весні.

 

Нехай цвітуть  вони барвисті

З весни до пізньої пори

І глянувши на ці прикраси

Не знайдеш кращої  землі.

 

Любіть і Ви свою країну

Вкрашайте рідну землю

Хоч трошки їй любові дайте

 І стане краще на землі!

 

 

Гайнутдінова Асія, учениця 11-Б класу

Новолуганської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів,

призер конкурсу   «Все віддзеркалюється в слові…»